Узяв кредит, щоб евакуювати людей: росіяни 4 місяці утримують у полоні волонтера з Дніпра

У російському полоні чотири місяці перебуває дніпровський волонтер Сергій Табачук, який допомагав евакуювати людей із Маріуполя.

Сергій Табачук у березні цього року викликався евакуювати цивільних із Маріуполя, але вже на першому російському блокпості його затримали окупанти. Лише з недостовірних джерел відомо, що волонтера можуть тримати в колонії в Оленівці Волноваського району Донецької області. Там, де раніше утримували й іншого волонтера з Дніпра – Ігоря Талалая, який проходив в колонії фільтрацію. Про це розповіли у Медійній ініціативі за права людини.

Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації

У середині березня волонтери формували дві колони, аби поїхати по людей у Маріуполь. Перша колона виїхала 18 березня. У ній був уже згаданий вище Ігор Талалай. А друга колона, в якій їхав Сергій, стартувала 19 березня рано-вранці. Вони мали б зустрітися в Запоріжжі, але через недоліки в організації розминулися – перша колона в той час була вже в Мангуші, що за кілька кілометрів від Маріуполя.

Те, що колони не змогли зустрітися, призвело до того, що поїхали вони в Маріуполь різними маршрутами. Перша вдало в’їхала в місто та розпочала евакуацію. Натомість Сергія зупинили на першому ж російському блокпості. Розташований він у Запорізькій області на трасі між містами Оріхів та Токмак, поблизу розвилки та дороги в напрямку міста Пологи.

Брат волонтера В’ячеслав говорить, що разом із Сергієм було лише кілька машин і назвати це колоною навряд чи можна.

- Ті, хто замикали колону, бачили, що військові на блокпості взяли в нього телефон та почали перевіряти. Їхня реакція була типу: "О, хлопче, ти приплив". Нібито щось компрометуюче знайшли. І його затримали, – розповідає В’ячеслав зі слів очевидців.

Він припускає, що Сергій міг не почистити свій телефон перед поїздкою, а там могли бути фото на тлі українського прапора чи щось на кшталт цього – Сергій не приховував свою проукраїнську позицію. 

Після затримання рідні дзвонили на номер Сергія, але слухавку брали сторонні люди. Згодом почали відхиляти виклик. Після цього більшість номерів, з яких дзвонили рідні Сергія, опинилися в чорному списку.

Поїхати на блокпост по гарячих слідах було неможливо – тоді в Запорізькій області оголосили комендантську годину на дві доби, а згодом росіяни окупували й інші населені пункти, які потрібно проїхати, аби дістатися до блокпоста.  

В'ячеслав розповів, що Сергій – це витончена і творча натура, тому він не підходить для військової справи. Камуфляж одягав лише тоді, коли грав у лазертаг. Декілька років Сергій допомагав дітям — працював з ними в онкоклініках після курсу хіміотерапії.

У мирний час Сергій грав на духових інструментах, організовував свята, створював костюми. Волонтерство займало велику частину його життя. За словами його брата, він завжди намагався принести користь оточуючим. Початок повномасштабної війни лише підтвердив це. 

Сергій завжди займався волонтерством - фото: mipl.org.ua

- З початку вторгнення Сергій мене набрав і спитав, що я робитиму. Ми знайшли хлопців, які возили шини на блокпости. Працювали з ними. Потім вантажили пісок, а потім Сергій став волонтером на вокзалі – приймав переселенців. Там він був, наче у своєму середовищі, – розповідає В’ячеслав. 

Згодом потреба у волонтерах на вокзалі зникла, тож Сергій почав шукати тих, хто займається евакуацією. Волонтерство, каже його брат, виснажило чоловіка, зокрема в фінансовому плані — роботи тоді не було. 

Сергій взяв у кредит 2000 гривень, заправив свою машину та почав готуватися до поїздки в Маріуполь, аби евакуювати людей. У машину завантажив безліч потрібних речей – від їжі до спальних мішків. Рідним чоловік не зізнався, що їде в Маріуполь, оскільки боявся, що відмовлятимуть. Його родина дізналася про це в день зникнення Сергія від інших волонтерів.

Брат Сергія припускає, що однією з причин, чому його тримають у заручниках могло стати те, що у нього в паспорті є відмітка, що він нев’їздний у Росію. Коли РФ тільки починала свою агресію проти України, ще в 2014 році, Сергій працював будівельником у Москві. Тоді його та інших працівників, які працювали з ним, заарештували. Сергій не виходив на зв’язок майже два місяці. Його рідні нічого не знали про те, хто і чому його тримає в неволі. Згодом чоловіка депортували в Україну і поставили відмітку в паспорті, що він нев’їздний у Росію. 

Будьте в курсі останніх новин – підписуйтесь на наші сторінки в Facebook, Viber і Instagram. Також у нас є чат "Дніпро, підвези", де ви можете знайти собі попутників.