Пропонували анаконд і крокодила: як ферма на Дніпропетровщині врятувала сотні людей та тварин

Працівники ферми на Дніпропетровщині рятують тварин із регіонів, де тривають бойові дії, надають прихисток для переселенців, а також займаються реабілітацією дітей.

Сироварню-ферму "Зелений Гай" заснувала Євгенія Молчанова разом зі своїм чоловіком. У 2014-му році на її місці було звалище. Однак коли пара приїхала сюди вперше, то відразу відчули комфорт, попри розкиданий непотріб. За словами жінки, сміття з території доводилося вивозити машинами. Про це йдеться в проєкті Platfor.ma.

Ніхто з родини не планував створювати тут ферму. Коли зводили будинок, то приїхали у сусіднє село. В одному з ангарів вони побачили баранів, яких їм стало шкода і тому вони вирішили купити їх. Євгенія розповідає, що тварини почати швидко розмножуватися. Баранів треба було оберігати, тому з притулку взяли собаку. Донька захотіла поні, тому їй його купили. Потім їм запропонували викупити мулів, яких збирались здати на бойню. Таким чином ферма розросталася.

Ферма стала притулком для багатьох тварин та людей - фото: platfor.ma

Повноцінно у селі сім’я не жила – до пандемії вони жили у Чехії або Дніпрі. Коли приїхали в Україну, то почався локдаун. Тоді і зрозуміли, що прийшов час оселятися на фермі. Згодом родина занурилися у господарство, купили корів та почали виготовляти сир.

Ферма у війну

До повномасштабного вторгнення на фермі жило 540 тварин, а зараз – 866. Тут заборонено вмикати сирену, бо вона лякає тварин. У перший день, 24 лютого, косуля злякалася вибуху та загинула. Також загинули декілька птахів. Пізніше неподалік ППО збила ракету. Від страху у собаки стався приступ – відкачати її не змогли.

Євгенія розповідає, що вони не змогли залишити Україну в такий час і вирішили залишитися на Дніпропетровщині. У перший же день війни на фермі оселилися їхні знайомі, які приїхали із котами та собаками. Облаштованих місць тут ще не було, тому у будинку мешкали одразу 16 людей і 5 собак (окрім тих, що вже тут були). Потім тимчасового прихистку почали просити знайомі знайомих, пізніше – незнайомі люди. Перевага ферми була у тому, що вони могли виділити місця для людей, які їдуть повз регіон з тваринами.

Через ферму проїхали сотні людей - фото: platfor.ma

У селах завдяки підтримці людей почали облаштовувати місця для переселенців. В одному Будинку культури створили 27 місць, в іншому – 15. Хто із тваринами або, наприклад, людина з інвалідністю, ті залишались на фермі. Деяким родинам вдалося зняти будинки у селах, а інших відправляли далі по Україні. За перший місяць транзитом тут проїхали 300 людей.

За три місяці кількість жителів ферми виросла на кілька сотень голів. Сюди привозили тварин із регіонів, де йшли бойові дії. За словами Євгенії, були ситуації, коли військові йшли на війну та просили попіклуватися про їхню худобу. Наприклад, один захисник подзвонив та попросив забрати кіз. Він сказав, що їх у нього з десяток. Вночі приїхала вантажівка, у якій виявилося 24 кози, два цапа, 12 козенят і ще одна коза народжувала просто у машині.  

- Ми просто заклякли в трансі. Дівчата почали ридати. Бо куди діти стільки худоби? Ще холодні дні стояли, а слід було обігріти стільки тварин. Ми попритягали піддони, розгородили всю ферму. Два тижні мої знайомі та друзі доїли кіз та випаювали козенят, – згадує власниця ферми.

Євгенія керує великою фермою на Дніпропетровщині - фото: platfor.ma

Окрім кіз, через ферму пройшли віслюки, равлики, рибки, хом’яки, зайці, кури, півники. Навіть пропонували двох анаконд, але їх відмовилися брати. Також пропонували прихистити крокодила, поселити його у ванні та годувати м’ясом, але на цю пропозицію також не погодились, тому його власники рушили далі. За цей час через ферму проїхали близько 200 тварин.

Фермі пропонують забрати тварин з цілих господарств та ферм. Є пропозиції навіть взяти стадо 300-400 баранів або 50 корів.

- Ми можемо прийняти худобу, дати пасовище та поле, якесь обладнання для доїння та переробки молока. Але важливо, щоб ферми виїздили разом із людьми, які зможуть доглядати худобу. Нашими силами не охопити усіх, – розповідає Євгенія.

Власниця ферми каже, що вони би хотіли би забрати більше тварин, але не знають, як їх забезпечити. Влітку набагато простіше, адже людей, які приїжджають, просять купувати яблука та моркву. Взимку буде важче. Тим більше, що у деяких тварин є хронічні захворювання. Їм потрібне буде лікування та догляд. Кілька днів тому вони подали запит на виділення землі під оренду. Невдовзі там почнуть будувати нову ферму.

Лікувальна ферма

Вже більше тисячі людей пройшли через реабілітацію фермою. Перші діти приїздили з Маріуполя та Харкова. У когось з малечі збувались мрії, наприклад, покататися на конячці. А хтось мав такий стрес, що навіть не міг підійти до худоби. Нині продовжують приймати групи для реабілітації. 

Також на базі ферми створили Літню школу для дітей, куди ходять діти сусідів та діти переселенців, що живуть по селах – загалом 15 учнів. У селах вдалося знайти вихователів, які проводять із ними час. У школі викладають як класичні предмети, так і не зовсім. Наприклад, малеча навчається верхової їзди, ветеринарії, догляду за рослинами та тваринами, займаються бьордвочінгом, рибалкою, сироварінням та загалом кулінарією, ходять у походи та допомагають на фермі. 

На фермі мешкає багато тварин - фото: platfor.ma

Євгенія викладає англійську мову, її мама займається гімнастикою, а сусідка вчить дітей французької. Також вони подали заявку на прихисток для евакуйованих дітей, які шукають батьків. Але їм зателефонували і сказали, що є діти, які навряд чи знайдуть своїх рідних, є складні ситуації. Також на фермі було дуже багато тварин, тому власники не знали, як знайти на всіх час.

Розклад на фермі

Євгенія прокидається о 4-5 ранку, а йде спати о 23-24. Заздалегідь вона може спланувати лише 30-40 відсотків свого часу, все інше – це екстрені справи. Тим більше на фермі весь час хтось помирає, хтось народжується. Це постійний процес життя, який не зупинити. 

Окрім родини Євгенії, на фермі працюють три людини. Вся комунікація, пов’язана із фермою, здебільшого лежіть на ній.

- І рано вранці ти вирішуєш, умовно, хто кому буде лапу пришивати. Дзвонять українці, які хочуть записатися на екскурсію. Слідом приймаєш молоко, робиш сир. Потім приїздять люди у шоковому стані, слід їм час приділити. Був у нас дядька, який розповідав: "У мене свекруха загинула через ракету, я не зміг її поховати. На сусідку із майже відірваною рукою накинулись собаки, але її вдалося врятувати. У мене посічені рани". І ось у цей момент він стоїть переді мною. Уявіть, якось знайшов наш контакт та приїхав на ферму. Кажу: "З вашими ранами треба негайно в лікарню". А він: "Ні-ні-ні. Можна я піду коників подивлюсь?" Силою відправила його на лікування, – розповідає жінка.

Євгенія говорить, що після таких людей можуть приїхати інші, які, наприклад, скажуть, що хочуть провести на фермі весілля. За її словами, ввечері, коли вона приходить додому, то їй здається, що вона не розуміє, що відбувається навколо.

 - Здається, без нас тут ніяк. Якби ми тоді, ще кілька років тому, усвідомлювали фронт робіт, який чекає на нас попереду, ми б задумались. Попри все, зараз дуже сильно радіємо, що корисні: і у війну, і в мирний час ми можемо робити гарну справу, – говорить Євгенія.

Будьте в курсі останніх новин – підписуйтесь на наші сторінки в Facebook, Viber і Instagram. Також у нас є чат "Дніпро, підвези", де ви можете знайти собі попутників.