Водій із Дніпра розповів, як евакуював людей із окупованих територій

Водій автобуса Михайло Глотов п’ять днів на тиждень возить пасажирів та гуманітарні вантажі, а у вихідні ремонтує транспорт для ЗСУ.

З початку повномасштабного вторгнення дніпрянин почав поєднувати звичну роботу на міських маршрутах з регулярними відрядженнями, у тому числі він їздив на окуповані території. У першу таку поїздку чоловік вирушив минулої весни. Тоді він брав участь в евакуаційному рейсі – забирав людей з-під Бердянська, розповіли у департаменті транспорту.

- Керівництво попросило поїхати, я без роздумів погодився. Треба ж допомагати людям. Страшно не було. Ми дуже багато людей вивезли. Шкільні автобуси були забиті – хто сидів, хто стояв. Купа речей, валіз, – розповідає Михайло.

У поїздках водій бував по кілька разів на місяць, а восени минулого року чоловік один з перших вирушив у звільнений Херсон.

Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації

- У перший день ми туди автобуси повезли. Орки з міста увесь транспорт позабирали, а людям він потрібен. Дорогою бачили, як снаряди стирчали з асфальту, лежали на узбіччі; всюди – розтяжки. Якщо треба вийти з автобуса – це необхідно робити дуже обережно. Проїжджали повз села, бачили, як люди руками махали, вітали нас. В мене тоді аж сльози на очі виступили, – згадує Михайло.

Бувало, колона водія потрапляла під обстріли. Чоловік каже, що в такі моменти не встигаєш ані злякатися, ані продумати, що робити.

- Вибух такий, аж автобус у бік уходить. Тоді даєш газу і їдеш звідти – якнайшвидше намагаєшся залишити небезпечну територію, – ділиться Михайло.

Дніпрянин перевозив не лише людей, а й гуманітарні вантажі. Продовжує робити це й зараз. Місяць тому був на кордоні з Польщею – забирав допомогу від Чехії. Чоловік у цих поїздках майже не втомлюється, бо має чималий досвід. В автобусних перевезеннях він з 1996-го, а до того працював водієм тролейбуса. Загалом же за кермом Михайло вже 34 роки. Зараз працює на автобусі №88.

У свою роботу Михайло закоханий. Щоправда останнім часом вона виснажує його емоційно. Водій каже, спілкування з пасажирами відбирає енергію.

- Раніше люди були добріші. Зараз трапляється агресія, навіть в елементарних ситуаціях. Наприклад, було – став на зупинці, а пасажирка каже: "Проїдь ще 15 метрів". Я відповідаю, що це офіційна зупинка, далі проїхати не можу. Вона почала мене обзивати. В таких ситуаціях намагаюся не нервувати, інколи допомагають жарти. Значно рідше, але трапляється й позитив. Бабусі цукерками пригощають, яблуками, мандаринами. Багато пенсіонерів дякують за поїздку, коли виходять з автобуса, – розповів водій.

Від емоційного вигорання Михайла рятують активний відпочинок та зміна обстановки – ті ж самі поїздки за гуманітарною допомогою. А ще – робота у власному гаражі, де чоловік лагодить авто воїнів ЗСУ.

- Коли мої знайомі військовослужбовці приїжджають у Дніпро, я їм завжди щось підварю, підлатаю. Транспорт приїжджає з фронту в дуже плачевному стані. То прострілений, то підірваний на міні. Раніше бійці раз на тиждень приїжджали, зараз – раз на місяць. Щоразу допомагаю їм, – говорить він.

Евакуації, гуманітарну допомогу, ремонти транспорту – це все Михайло вважає своїм обов’язком. Він намагається зробити для Перемоги все, що від нього залежить.

Будьте в курсі останніх новин – підписуйтесь на наші сторінки в:

• Telegram
  
• Facebook, 
  
• Viber
  
• Instagram

Також у нас є чат "Дніпро, підвези", де ви можете знайти собі попутників.