Вілкул розповів, як окупанти намагалися зайти до Кривого Рогу і пропонували йому здати місто

Керівник Криворізької військової адміністрації Олександр Вілкул розповів, як йому пропонували здати Кривий Ріг та як обороняють місто, де народився та виріс президент Зеленський.

Про це він розповів у інтерв'ю "Українській правді".

Початок війни

Олександр Вілкул каже, що 24 лютого його розбудили о п'ятій ранку і сказали, що повідомляється про бомбардування по всій країні. Також він отримав інформацію про два прильоти ракет у дві військові частини.

- Я покурив і відразу після цього передзвонив до аеропорту і дав команду блокувати смугу тією технікою, яка була на той момент в аеропорту. Протягом 4-5 годин туди перегнали будівельну техніку, асфальтоукладачі та повністю заблокували смугу, при цьому повністю загасили аеропорт та радіолокацію. Після цього віддав ряд інших розпоряджень: школи не йдуть, садки не виходять, та й ряд розпоряджень, пов'язаних з обороною. Приїхав на роботу, – розповідає Вілкул.

На той момент він ще не був на посаді, а лише приватною особою. За словами Вілкула, він давно живе у Кривому Розі, керував великою кількістю промислових підприємств, тому його думка враховується у місті.

Олександр Вілкул додав, що він не мав навіть думок кудись їхати чи займатися чимось іншим.

- Якщо напали на мою країну, якщо напали на моє місто, звичайно, я повинен зробити все, що від мене залежить, для захисту рідної країни, рідного міста, - коментує він.

Як розвивалися події далі

У перший же день війни в Кривому Розі почали будувати укріпспоруди, блокпости по периметру міста. На другий день була спроба посадки літаків у криворізькому аеропорту. За словами Вілкула, був один транспортний "Іл" і три "сушки"-штурмовики.

- Знизилися вони досить низько, тобто на 200 метрів, навіть трохи нижче. Якби був ПЗРК, можна було їх просто збити. Але це громадський аеропорт, там не було ПЗРК. "Іл" полетів, а штурмовики десь півгодини крутилися ще, дивилися і після цього відлетіли. Сісти вони не змогли, бо смугу було заблоковано, – розповідає Вілкул.

Третього дня була спроба зайти колоною.

- Проти нас стоїть російське угруповання, яке вийшло з Криму і, відповідно, пройшло через Херсонську область, а за годину – з Миколаївської області. Колона з 300 одиниць пройшла об'їзною дорогою Миколаєва і пішла на Баштанку. У нас були очі у Баштанці. У мене особисто, у моєї родини, традиційно близькі стосунки з Баштанкою, бо сім'я мого батька звідти ми могли отримувати інформацію. Ми змогли скоординувати, запросити авіацію – спочатку був літак, потім три ланки наших вертольотів, які відтнули частину цієї колони – 150 одиниць техніки, – коментує Олександр Вілкул.

За його словами, 150 одиниць техніки пішли далі на Кривий Ріг.

- Нам розвідка наша повідомила з Нового Бугу, що 40 хвилин лишилося, колона йде з дуже гарною швидкістю, 150 одиниць техніки. Ми вигнали на в'їзди до міста БЕЛАЗи, пробили колеса, тобто намертво поставили техніки на 10 мільйонів доларів. А тоді орки не могли ходити по землі, бо земля була дуже волога, вони там вязли. Попереду колони, кілометрів за 30, йшла варта. Вона уперлась в БЕЛАЗи, колона стала. Після цього наші гелікоптери зробили ще кілька заходів, вдруге вдарили. І залишки цієї напіврозгромленої колони зробили кільце і пішли у бік Нової Одеси. Далі протягом тижня орки вже методично через Херсонську область почали підбиратися до міста. За великим рахунком, у нас був тиждень для того, щоб підготуватися, побудувати кілька ліній оборони та зміцнитися, – згадує голова військової адміністрації Кривого Рогу.

Вілкул каже, що сьогодні вони вже мають десятки ліній оборони. Лінія фронту проходить за 50 кілометрів від міста, але в перші дні росіяни встигли підійти дуже близько.

У якому стані місто зараз

За словами Вілкула, Кривий Ріг зараз дуже мобілізований. Все, що може працювати для війни, для фронту, для перемоги працює на нашу перемогу. Все працює.

- Промисловість працює залежно від підприємства – на 40%-50%, обсяги вже відновилися, бо на початку війни це падіння було значно більшим. Відбудовуються логістичні ланцюжки постачання сировини, відвантаження продукції. Ми працюємо індивідуально з кожним підприємством, стимулюємо відновлення, збільшення виробництва, допомагаємо вирішувати проблеми. Важливо, щоб працювали підприємства, бо це робота, зарплата, це зайнятість людей, це життя міста. І, зрештою, економіка, що працює, – це й податки. А податки – це кулі та снаряди для того, щоб бити ворога, – розповідає він.

Кривий Ріг – батьківщина президента Володимира Зеленського

- Ми пишаємося, і я особисто пишаюся тим, що Володимир Олександрович Зеленський – наш земляк. Президент є Верховним головнокомандувачем, багато в чому він став символом воюючої країни і поводиться дуже мужньо, – коментує Олександр Вілкул.

Чи планується наступ на Кривий Ріг

Вілкул каже, що вони готові до будь-кого варіанту розвитку подій. Зокрема до можливих спроб росіян проводити штурмові дії.

- Останні 5-6 днів дуже збільшилася інтенсивність обстрілів по всій лінії зіткнення. Плюс було кілька спроб штурмових дій із застосуванням бронетехніки – і танків, і бронетранспортерів, та штурмових підрозділів. Але всі вони були відбиті завдяки мужності і героїзму наших Збройних сил. При цьому ворог зазнав значних втрат і в живій силі, і в техніці. Не можу ділитися військовою інформацією, але останній тиждень був для нас дуже успішним, – каже Олександр Вілкул.

Подальші події багато залежатимуть від того, що буде на другій фазі війни, куди підуть резерви ворога, які зосереджені у Криму та у нижній частині Херсонської області.

Вілкул вважає, що війна швидко не закінчиться, і що вона може бути на роки.

Про евакуацію та гуманітарні коридори

Олександр Вілкул розповів про невдалу спробу врятувати людей через гуманітарний коридор.

- Була домовленість на міжурядовому рівні про те, що буде надано зелений коридор для вивезення мирних людей, які перебувають у прифронтовій зоні, в окупованій частині Херсонської області. Вони доїхали до першого блокпоста орків, їх далі не пропустили. Украли старшого колони, Марчука Володимира Володимировича, голову Нововоронцовської ОТГ, обстріляли колону і, користуючись колоною, як щитом, почали з артилерії обстрілювати позиції наших військ, розуміючи, що наші не можуть відповісти, – розповів він.

За добу Володимира Марчуку вдалося визволити. За це особливо боролася Ірина Верещук.

Зараз із Херсонської області людей намагаються евакуювати навіть без зелених та гуманітарних коридорів.

– Там багато напрямків, все розповідати не буду, але десь люди їдуть на велосипедах, залишають велосипеди біля нашого блокпосту та заходять уже до нас пішки. Є місце де тисяча велосипедів лежить. Вивозять людей похилого віку, вивозять маленьких дітей на тачках. Ось я був буквально два дні тому у Зеленодольську, і на тачці привезли одного дідуся. Я питаю: "У скільки ви виїхали з дому?" - "О 8 ранку". – "А скільки приїхали?" - "О 4 вечора". Уявіть цілий день його везли на тачці. Десь на тракторах, десь є можливість проїхати машиною. Десь переходять босоніж, і це не метафора. Реально босоніж річку вбрід тільки для того, щоб опинитися на нашій території, – розповів Олександр Вілкул.

Про свою позицію

Олександр Вілкул стверджує, що ніколи не було моменту, щоб він думав, який бік прийняти – український чи російський.

- Україна – моя батьківщина, і я маю лише одну позицію – це позиція воювати за свою батьківщину. І я б воював за неї, все одно хто напав – хоч росіяни, хоч папуаси. Це вороги, які вторглися до нашої батьківщини. Тому ми маємо захистити та вигнати їх, зробити все для перемоги. Не може бути жодної іншої позиції. "Вони пишуть щось у стилі "Співпраця... здайтеся... ви можете загинути". Я їм пишу: "Пішов!" зрозуміло куди, - відповів він.

Кривий Ріг пропонували здати окупантам

Олександр Вілкул каже, що на другий день після початку війни йому телефонував один із міністрів колишнього Кабінету міністрів Януковича, з яким він був разом у Кабміні. То був колишній міністр МВС Віталій Захарченко.

- Це ж було на другий день, коли прапорці на карті рухалися з жахливою швидкістю. З такою ось пропозицією: Олександре Юрійовичу, ви ж розумна людина, ви розумієте, що ситуація вже вирішена. Підпишіть, будь ласка, від імені Кривого Рогу якийсь там договір з окупантами про кохання, дружбу, взаєморозуміння, взаємодопомогу, і будете великою людиною, як він висловився, у "новій Україні". Можу сказати, що я його послав дуже довгим нецензурним виразом. Напевно, не варто повторюватись. Тому там особливої ​​дискусії не було, – ділиться Вілкул.

Він додав, що протягом 10 секунд повідомив про цей факт у спецоргани. Потім була ще одна пропозиція від колишнього нардепа Олега Царьова.

- Я ліг спати о 3-й ночі, а о 6-й ранку прокинувся по будильнику, мене закидали скріншотами з його Telegram-каналу, де він написав свій відомий текст у стилі "Хенде хох, здайтеся!". Я, не дуже довго думаючи, злегка спросоння відскринив, виставив у Facebook і зверху послав. Розумію, що не парламентський вираз, але таким чином висловив свої емоції, – каже Вілкул.

Спроби спілкування з ним були після цього, але Олександр Вілкул їм відмовляв.

- Смс, звісно, ​​смс багато було. Вони пишуть щось у стилі "Співпраця… здайтеся... ви можете загинути". Я їм пишу: "Пішов!" Відомо куди. Вони зрештою пишуть: "Ваша позиція буде врахована надалі". Ну, гаразд, буде враховано, так буде, – коментує голова військової адміністрації.

Також він додав, що у нього не залишилося знайомих у Росії, а тих, хто був, того заблокував. Це були його особисті знайомі на тему дайвінгу.

Чи змінилося ставлення до Росії

Олександр Вілкул каже, що після подій 14-го року та подій, що відбулися з 24-го лютого, його ставлення до Росії змінилося.

- Після того, що зробило керівництво Російської Федерації, у нас вже немає спільного минулого, ми маємо лише різне майбутнє. Коли бомбять житлові будинки, коли напали на нашу країну, коли вбивають дітей. Давайте згадаємо Маріуполь, Харків, Бучу – вони поводяться гірше, ніж фашисти під час Другої світової війни. Тоді ми воювали з німецьким фашизмом, а зараз воюємо із російським фашизмом, – каже він.

Вілкул каже, що у Росії вважають його ворогом, зокрема ідеологічним. Бо розуміють, що його чує саме та складова суспільства, на підтримку якої вони розраховували.

- Але в той же час я думаю, вони не розраховували, що я їх якимось чином підтримуватиму. Я ж у російських санкціях ще з 2018 року. 2018-го року прийшов Медведчук і сказав, що він тепер головна людина у південно-східній політиці. Він оголосив, що отримує якісь вказівки із центру і всі мають виконувати його вказівки, – розповів Вілкул.

Він додав, що "центр" малося на увазі Москва.

– Хтось на це погодився, хтось на це не погодився. Мені він сказав тоді: "Тебе не буде на Південному Сході". Я йому також брутально відповів. Він там кудись зателефонував і другого дня вийшов указ прем'єр-міністра Медведєва про те, що я у всеосяжних російських санкціях. Так що я вже 4 роки санкційний у Росії. Неймовірно, що вони розраховували на мою підтримку, бо була така історія, – відповів Олександр Вілкул.

Війна швидко не закінчиться

Вілкул вважає, що війна швидко не закінчиться. Навіть якщо буде перемир'я, то з боку росіян може лише розпочатись підготовка до наступної фази.

– Я не дуже вірю в ефективність санкцій. Тобто, санкції, безумовно, ефективні, але Росія – це азіатський менталітет. Вони будуть їсти перловку і воювати "за Русь святу", тобто за якусь ідеологему, яка пропагандою вбита в їхні голови. Я вірю лише в українську армію, вірю лише в ефективність наших солдатів і вірю в те, що реальне закінчення війни може наблизити лише кількість трун окупантів, які загинули на нашій землі, – прокоментував Вілкул.

Чи можливий мир із Росією

– Ми всі вважаємо, що потрібен мир. Одне питання: мир на яких умовах? Тобто мир на українських умовах, на наших умовах, із збереженням територіальної цілісності нашої країни з тим вектором розвитку, який має бути (а вектор розвитку має бути безумовно європейським)? Це, звісно, ​​так. Я вже казав, що у нас із Росією немає вже спільного минулого, вони його стерли. Стерли тим геноцидом, який вони проводять у нашій країні. І у нас є лише різне майбутнє. Ми повинні зробити дуже багато для того, щоб ми не мали нічого спільного, – відповів Вілкул.

Про День перемоги

Вілкул каже, що він завжди вважав День перемоги святим святом і продовжує так рахувати.

- У мене один дід дійшов до Праги, другий дід дійшов Берліна. І давайте не забувати, що через нашу країну двічі прокотився фронт. В один бік та в інший бік. 10 мільйонів українців навіть більше загинуло у Другій світовій війні. Але сьогодні російська пропаганда, росіяни створили релігію, можна сказати, із Дня перемоги, із 9-го травня. І цього року я святкуватиму і призову тих, хто мене почує, святкувати День перемоги 8-го травня, разом з Європою. Я хочу, щоб нічого спільного у нас із цим "оркостаном" не було. Ми маємо відрізнятися, – заявив він.

Вілкул каже, що Росія не повинна нам нав'язувати свої ідеологеми, які вони звели до доктрини.

- Мине час – 5 років, 10 років, 20 років, і я впевнений, що вся Україна, у тому числі весь південний схід, святкуватиме День перемоги 8-го травня. Ми не повинні взагалі нічого мати спільного із сьогоднішнім російським нацизмом, – вважає Вілкул.

Вілкул упевнений, що Україна переможе

Олександр Вілкул каже, що він упевнений, що переможе саме Україна. У його розумінні перемога – це захист свободи та незалежності нашої батьківщини у міжнародно визнаних кордонах. При цьому ніхто не має вказувати вектор нашого розвитку.

- Я впевнений, що Україна увійде до Євросоюзу, я впевнений, що ми будемо частиною цивілізованого суспільства і розвиватимемося як цивілізована європейська країна, – заявив Олександр Вілкул.

Будьте в курсі останніх новин – підписуйтесь на наші сторінки в Facebook, Viber і Instagram. Також у нас є чат "Дніпро, підвези", де ви можете знайти собі попутників.