Сталкери з Дніпра та Запоріжжя розповіли, як потрапили у полон до окупантів у Прип’яті

Сталкери з Дніпра та Запоріжжя розповіли, як потрапили у полон до окупантів у Прип’яті - фото: suspilne.media

Події

20 квiтня 2022 18:33

Автор: Марина Чупис

Четверо друзів – сталкерів-екстремалів із Дніпра та Запоріжжя – провели близько місяця у російському полоні разом з працівниками Чорнобильської АЕС.

Незаконне проникнення до зони відчуження

Дніпрянин Максим Кібець захоплюється слеклайном – ходінням по натягнутій стропі. Тому він, двоє його друзів з Дніпра та один із Запоріжжя вирушили до Прип’яті, щоб повісити стропу між 16-поверхівками та пройтися нею. Вони хотіли зняти все на відео, взяли з собою дрон та відеокамери, передає "Суспільне".

До зони відчуження чоловіки зайшли 21 лютого. При цьому у них не було офіційного дозволу, тому вони перебували там незаконно. До Прип’яті дісталися 23 лютого. Сталкери домовились, що прокинуться приблизно о четвертій ранку 24 лютого, поснідають та підвісять стропу.

Сталкери незаконно потрапили в зону відчуження - фото: suspilne.media

Максим розповідає, що о 04:50 вони стояли на 13-му поверсі та снідали, коли почули перший вибух. З вікна у них відкривався гарний вид: з одного боку було видно ЧАЕС, а з іншого – кордон з Білоруссю, зі сторони якого якраз і лунали вибухи. Чоловіки одразу почули гуркіт ракет, які полетіли над Прип’ятю в бік Києва.

За словами дніпрянина, вони зрозуміли, що почалася війна, тому вирішили якнайшвидше покинути Прип’ять. Сталкери навіть встигли зателефонувати до ДСНС і попросити, щоб їх евакуювали, але такої опції на той момент вже не було.

На станцію зайшли російські війська

Після цього чоловіки попрямували на ЧАЕС. Працівник станції повідомив про них керівництву. Нацгвардійці обшукали їх, перевірили документи, забрали телефони, а потім направили до укриття в адмінбудівлю. Також їм повідомили, що евакуаціє може відбутися через декілька годин.

Чоловіки спустились до укриття десь о 12 годині. Близько дев’ятої години вечора до них прийшов блідий та заморений головний інженер. Сталкерам він сказав, що влада змінилися – на станцію зайшли російські війська та окупували її, заїхала колона з 20 танків.

Російські військові розташувались у їдальні на першому поверсі.

- Двері нам відчинив чоловік з автоматом. Ми побачили на підлозі купу їхніх речей, ящиків з боєприпасами. У приміщенні було близько двадцяти їхніх солдатів. Схоже, це були десантники, судячи з тільників. Через вікно ми побачили, що біля головного входу стоїть їхня техніка, – згадує першу зустріч з росіянами Максим.

На другому поверсі була їдальня для співробітників станції. Сталкери почали допомагати там на кухні, оскільки там працювали тільки три кухарки. На третій день на станції увімкнули радіо, де цілодобово транслювали українські новини.

Сталкери працювали на кухні - фото: suspilne.media

Частина кухарського обладнання була на першому поверсі, тож чоловіки щодня перетиналися з російськими солдатами. Зустрічалися вони також і на місці для куріння.

Конфлікт світоглядів

За словами Максима, спочатку в окупантів був піднесений настрій. Підрозділи ОМОНу та військові патрулювали територію. У розмовах вони казали, що скоро візьмуть Київ.

- Ми не думали, що вони настільки тупі, до нашої комунікації. Тому що те, що ти бачиш по телевізору – ці все їхні методички. А тут ти це бачиш у реальному житті. І тобі всі питання як по шаблону задають: де тут американські військові? Де бази НАТО? – говорить спортсмен Станіслав Панюта, який разом з Максимом перебував на станції.

Костянтин Карноза, один із сталкерів, каже, що з росіянами розмовляли обережно, щоб не провокувати їх. За його словами, як тільки вони починали спілкуватися, то відразу відчували великий конфлікт світоглядів. Революцію Гідності росіяни знають як "переворот". Також окупантам не могли пояснити, що у нас в країні президент, якого ми обираємо, і що він змінюється у нас зазвичай раз на п’ять років.

Згодом настрій росіян почав змінюватися. Вони чули виключно українські новини, у тому числі про втрати їхніх військ. Також у них не працювали телефони, тому зв’язку з рідними не було. На п’ятий день була знищена вежа зв'язку в Чорнобилі, тож вони не могли скористатися роумінгом. Лишався wi-fi, який транслювався із Славутича, але 9 березня і його не стало. Вони чули тільки те, що їм доносили офіцери.

Про що говорили російські військові

Максим Кібець згадує, що на третьому тижні на станцію прибули російські військові з-під Києва. За його словами, ті солдати, які перебували на ЧАЕС, виїжджали разом з тими, хто прибув з Білорусі. І вони повернулися та почали розповідати, що відбувалося під час боїв під Києвом. Після цього військові на станції стали випивати, багато сваритися між собою. Хтось комусь доводив, що треба тікати. Потім до них ще й дійшла новина, що рубль обвалився.

Сталкерів посилили у чоловічій роздягальні - фото: suspilne.media

Сталкер розповів, що 8 березня російський кухар Дмітрій розговорився з ними. Сказав, що основна його мотивація – це іпотека. Він підписав контракт, взяв квартиру під якийсь відсоток і до кінця служби має за це відпрацьовувати. Кухар казав, що йому два роки лишилося до пенсії, отже йому приблизно 43. Казав, що служить приблизно років з 20. Побував у Сирії, і це був єдиний раз, коли він виїздив за межі Росії.

Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації

Також чоловікам вдалося поговорити з одним із десантників. Він нахвалював татуювання у одного з їхніх бійців на плечі і казав, що то партак – тату, яке б’ють у в’язниці. Також той зізнався, що відсидів два строки – за крадіжку та бійку. Щоб втретє не потрапити за грати, пішов в армію.

Спортсменів здивувало те, як росіяни ставилися до небезпеки радіації. Так, керівництво станції видало хлопцям особисті накопичувачі – пристрої, з яких можна зчитати інформацію, скільки радіації увібрав організм. Вони повинні були постійно носити їх на шиї і не прикривати одягом. Коли той же кухар Діма побачив прилади, то запитав, що це таке і не зрозумів навіщо вони потрібні.

Насправді, за словами Максима, радіаційний фон на станції лише дещо підвищений.

- Але ми почали розповідати їм, що це дуже небезпечно, і через тиждень вже можна не сподіватися мати колись дітей. Якось цей Діма почав говорити, що у нього болять коліна. Наша кухарка почула ці скиглення та каже: "Це перші ознаки. У нас у всіх тут колінні суглоби штучні, так що ти ще трохи зачекай". Він, звичайно, не повірив. Але після таких випадків ставлення до того, де вони перебувають, у них змінилося, – говорить Максим.

Мітинг у Славутичі

Сталкери змогли виїхати з ЧАЕС лише 20 березня, коли відбулася перша за місяць ротація персоналу станції. До автобусу, яким вони їхали, зайшов російський генерал, який виголосив промову. Зокрема, він сказав, що був у числі ліквідаторів пожежі на ЧАЕС у 1986 році, і зараз сам визвався прибути на станцію. Потім почав говорити про братній народ та радянський союз.

Зі станції вони їхали через Білорусь, потім переправлялися через Дніпро човнами до Славутича, бо міст був підірваний. У Славутичі сталкерів допитали правоохоронці, їх лишили на ніч у поліцейському відділку, потім відпустили.

Переправа до Славутича - фото: suspilne.media

- Коли нам віддали телефони, ми прочитали новини про те, що на Славутич ідуть росіяни. Бій тривав близько трьох днів, виїзди з міста були заблоковані, тож ми лишилися у Славутичі, – каже чоловік.

Коли до міста зайшли російські війська, то спортсмени долучилися до протестів. Колона окупантів зайшла відразу з автозаками, але люди їх не пускали. На протести вийшло майже все місто. Місцеві казали, що навіть на свята стільки людей не з’являлось. Їм вдалося зупинити колону, росіяни почали стріляти в повітря, але це не змусило когось відступити.

Мітинг у Славутичі - фото: suspilne.media

Лише через тиждень, після того, як російські війська вийшли з міста, друзі змогли виїхати до Києва, а звідти – повернутися додому. Кажуть, що цю пригоду запам'ятають на все життя.