Мінометник із Дніпра малює картини просто на передовій

Мінометник із Дніпра малює картини просто на передовій - фото: Наше місто

Люди міста

Сьогодні 17:26

Автор: Диана Ходарченко

Історія 43‑річного мінометника з Дніпра Сергія Мельникова надихає: попри війну, поранення й контузію, він не припинив малювати. Художник‑самоук перетворює біль війни на полотна, які вже побували за кордоном, а деякі з них створені просто у бліндажах під обстрілами.

Сергію Мельникову 43 роки. У мирному житті він понад 15 років працював інженером у міжнародній компанії - проєктував евакуатори. Але ще з дитинства мріяв малювати. Закінчив художню школу, проте довго не наважувався повернутися до мистецтва. Поштовхом стала заставка з горою Еребор з фільму "Хоббіт" - так і з’явилася перша картина, пише "Наше місто".

Після цього він створив десятки робіт: переважно це пейзажі, фантазійні сцени, натюрморти. Часто малює гори - вони стали "підписом" митця. Малювання перетворилося на особисту терапію й форму самовираження.

Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації.

З перших днів повномасштабної війни Сергій пішов добровольцем до війська. Служив мінометником, командував розрахунком у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Пройшов Миколаївщину, Донеччину, Запорізький напрямок.

У жовтні 2024 року, під час бойових дій біля Торецька, отримав важку контузію внаслідок обстрілу з вертольота: частково втратив слух. Незважаючи на це, не припинив малювати навіть на передовій.

Серед його "фронтових" робіт:

натюрморт, створений у бліндажі - атмосферна нічна сцена з будиночком під деревом, намальована під артобстрілами;
пейзаж із позицій біля Курдюмівки - написаний на тубусі від 120‑мм міни, нині зберігається у волонтерів у Вінниці;
ангел з обличчям сина - емоційно насичена робота, в якій художник зберігає зв'язок із родиною;
пейзаж із гри "Герої меча та магії" - остання робота митця, де найбільше складнощів принесло зображення архітектури.

Навіть під час чергування Сергій знаходив хвилини для творчості:

- Сидиш, чекаєш запиту - і між тим малюєш, - розповідає митець.

Проте Сергій не продає свої роботи - лише дарує. У кожному полотні - пам'ять, біль, надія, обличчя побратимів.

Нині художник лікується та відновлюється. У планах — провести першу виставку власних робіт, а також — поїхати до Хоббітону в Новій Зеландії. Це мрія, яка символічно замикає коло — адже саме з "Гори Еребор" усе й почалося.

Історія Сергія - це приклад того, як людина може залишатися собою навіть у нелюдських умовах. Це нагадування для кожного з нас, що внутрішня опора може бути поруч: у хобі, мистецтві, улюбленій справі.

Будьте в курсі останніх новин – підписуйтесь на наші сторінки в: