Мешканка села Самара на Дніпропетровщині Тетяна Манжелій втратила сина Костянтина у серпні 2023 року. Він загинув на фронті, служачи у десантно-штурмовій бригаді.
Щоб пережити біль, жінка долучилася до спільноти родин загиблих військових, почала займатися скандинавською ходьбою та фітнесом, бере участь у групах підтримки, пише Суспільне.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
Вибір сина та останній дзвінок
Костянтин жив у Павлограді, мав дружину та двох дітей. Працював на заводі, а на фронт вирішив піти добровільно.
- Він пішов сам, нам сказав, коли вже все вирішив. Записався в десантну штурмову бригаду, пройшов навчання. Завжди був з усмішкою, не ховався за інших. Хлопці казали, що з ним можна було йти в бій, — згадує Тетяна.
Останній раз син зателефонував 21 серпня 2023 року. Через два дні родина дізналася про його загибель. Жінка впізнала його одразу за жовто-синім браслетом — оберегом від доньки Аліни.
Пошук сил у русі
Після похорону Тетяна відчула потребу діяти. Спочатку відвідувала Дні пам’яті, зустрічі у школі, де навчався син, взяла участь у забігу пам’яті. Першого разу пройти дистанцію не змогла, але згодом подолала майже два кілометри.
- Важко було. За зиму набрала вагу — 102 кілограми. Пішла на фітнес, зайнялася скандинавською ходьбою. Потім змогла пробігти. Це було перемогою, — каже вона.
Щоденні справи як терапія
Сьогодні Тетяна підтримує зв'язок із невісткою та онуками, які зараз живуть у Литві. Вона допомагає паралізованій сусідці, доглядає город і квіти, готує для родини. Каже, що постійна зайнятість допомагає не замикатися у тиші.
- Догляд за рослинами та господарством;
- Підтримка родин загиблих;
- Допомога сусідам та участь у громадських заходах;
- Регулярні заняття спортом;
- Спілкування з людьми, які пережили схоже горе.
- Цей біль ніколи не пройде. Але рух — це життя. Треба щось робити, спілкуватися з тими, хто тебе розуміє, і пам’ятати, що життя триває, — говорить жінка.
У пам’ять про сина вона продовжує активну діяльність у громаді та допомагає іншим.
Раніше, ми писали про те, що до лінії фронту — близько 15 кілометрів. Через посилення атак місцева влада оголосила добровільну евакуацію для родин з дітьми та маломобільних жителів.