Зацікавленість українців до власної культури й зокрема літератури нині шалена. Але як "проковтнути" величезний пласт творів, які ще зі шкільних часів залишили не надто приємні враження? Як приступитися до невідомих авторів, невідомих романів, оповідань та віршів, якщо їх так багато?..
Авторки подкасту "ПереФарбований Лис" пропонують ігровий підхід для знайомства із українською літературною спадщиною. Освітянка Валентина Мержиєвська та психологиня Марія Діденко досліджують світогляд і поведінкові моделі українців, описані в літературних творах - і обговорюють це. Більше 3 років в ефірі, більше 100 випусків. І 5 ігор, створених на основі українських текстів.
Познайомитися із авторками ідеї та зіграти вперше змогли дніпряни, дніпрянки і гості міста. 12 серпня в рамках другого туру навкололітературних ігор, що реалізується за підтримки Українського інституту книги за кошти державного бюджету України, Валентина і Марія провели у нашому місті широко відому "Мафію" за романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", а іще гру-буріме.
В інтерв'ю виданню "Збруч" Валентина детально розповіла про те, як вони з Марією винайшли ігри: "Ми не сідали і не аналізували, які саме твори підходять, а які ні. Розуміли це радше за збігом обставин". Механіка протистояння "хороший-поганий", на якій базується популярна рольова гра для великих компаній під назвою "Мафія" добре "сполучилася" із потужним психологічним романом "Хіба ревуть воли?.."
- Спершу ми грали в альтернативній школі STEM, яка запросила нас у свій простір. Приємно, що в Дніпрі було двоє людей з Полтавської області - вони слухають наш подкаст, їм стало цікаво потрапити, і вони приїхали спеціально заради гри! Дніпровська "Мафія" вийшла дуже яскрава й динамічна. Ми навіть не хотіли розходитись, так було цікаво. А іще чудово, що на гру прийшла пані Айна Кирпичова - вона чула про наш проект і про можливість стати його амбасадором і навіть приєднувалася на вебінари з навчання. Але в нас є важливе правило - щоб стати амбасадором і проводити ігри самостійно, треба зіграти хоча б в одну. І тепер це нарешті здійснилося, - розповідає Валентина.
До відвідин Дніпра залишався день, коли Валентині написала кураторка "Вона хабу" - простору із підтримки жінок у складних життєвих обставинах. Поміркувавши, Валентина і Марія вирішили запропонувати аудиторії ресурсно-відновлювальну гру за мотивами "Intermezzo" Михайла Коцюбинського або буріме.
- Зрештою зупинились на другому варіанті. Адже буріме - це про внутрішній світ людини в принципі. Те, що всередині, людина виписує у вірші, причому тою мірою, якою вона готова. Учасницям зустріч дуже сподобалось, багато хто писав вірші вперше, а одна жінка поділилася, що була дуже здивована, як розкрилася у віршах її подруга і яка вона талановита. Цікаво також, що декілька жінок, які саме переходять на українську, сприйняли імпровізоване віршування як певний тренінг, як спосіб розвивати, збагачувати словниковий запас, - підсумовує Валентина.
Освітянка зізнається, що Дніпро видався схожим на рідний Київ.
- Звісно, хочеться приїжджати ще, тому що відчувається оця спорідненість, і спостерігаю дуже великий запит, тож, будемо сподіватися, що по завершенню туру ми ще знайдемо нагоду повернутись до вас. Бо Дніпро - це любов, - зізнається вона.
Автор: Марина Ніколайчук.