На війні з окупантами загинув 42-річний Петро Андрійченко – поліцейський із Дніпропетровської області. Коли почалася російська агресія у 2014 році на сході, він добровольцем пішов захищати нашу країну. З початком повномасштабного вторгнення поліцейський знову одним із перших став на захист України. Він загинув 27 липня на Донеччині.
Петро Андрійченко народився 11 червня 1980 року у Царичанському районі. У лютому 2002 року став курсантом Криворізького училища професійної підготовки працівників міліції, потім працював у підрозділі забезпечення Царичанського районного відділу міліції. З 2021 року – помічник чергового чергової частини відділення поліції № 11 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області. Чоловік мав 20-річний стаж роботи в органах внутрішніх справ.
Дружина Марія Андрійченко розповіла, що вони познайомилися ще в школі та одразу сподобалися один одному. Щоб побачитися, він щодня приїздив до неї із сусіднього села. Пара зустрічалася декілька років, а у 2003 році вони одружилися. Вже через два роки в родині народився син – Євген.
Жінка розповіла, що Петро завжди був дбайливим та уважним чоловіком. Для своєї родини він робив все з любов'ю, проводив багато часу у сімейному колі. Завжди ніс відповідальність за дружину з сином, яка проявлялася в постійній опіці та турботі. Свята вони зустрічали разом, по-сімейному – у теплому родинному колі.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
Дружина завжди чекала з роботи та підтримувала свого чоловіка. Марія розповіла, що на роботі Петро був відповідальним та серйозним, а коли повертався додому і знімав поліцейську форму – ставав уважним, люблячим та дбайливим чоловіком. Вона додала, що з 2014 року її чоловік брав участь в антитерористичній операції та захищав цілісність України. У 2022 році, коли почалося повномасштабне російське вторгнення, він без сумнівів знову став на захист Батьківщини.
У спогадах сина Євгена батько назавжди залишиться головним наставником, щирим другом та прикладом справжнього чоловік. Зараз хлопець навчається за медичним фахом у вищому закладі освіти у Полтаві. Він також зараз доглядає за хом’яком, який був домашнім улюбленцем – батько придбав його на початку війни та назвав Байрактаром.
Колеги Петра Андрійченка згадують, що він був відповідальним, врівноваженим та мужнім. На роботі та житті він завжди приймав справедливі рішення, до нього завжди можна було звернутися за допомогою.